1. Словник української мови в 11 томах

понтонер

ПОНТОНЕ́Р, а, ч. Військовослужбовець інженерних частин військ, що обслуговує понтонні парки, лаштує понтони.

Він мовчки робив своє діло і слухав, як поруч з ним гнівався, кричав на понтонерів майор, що керував переправою (Коп., Навколо полум’я, 1961, 198);

Танкісти, не чекаючи понтонерів, швидко відшукали броди з кам’янистим грунтом і перебрались на протилежний берег (Рад. Укр., 9.V 1967, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понтонер — понтоне́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. понтонер — -а, ч. Військовослужбовець інженерних частин військ, що обслуговує понтонні парки, лаштує понтони. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понтонер — ПОНТОНЕ́Р, а, ч. Військовослужбовець інженерних частин військ, що обслуговує понтонні парки, лаштує понтони. Він мовчки робив своє діло і слухав, як поруч з ним гнівався, кричав на понтонерів майор, що керував переправою (О. Словник української мови у 20 томах
  4. понтонер — понтоне́р (франц. pontonnier) військовослужбовець понтонної частини, спеціаліст по наведенню понтонних мостів. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. понтонер — Понтоне́р, -ра; -не́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)