понюхати
ПОНЮ́ХАТИ, аю, аєш, док.
1. перех. і без додатка. Втягнути носом повітря з метою відчути запах.
Закрутив носом, як тертого хріна [хріну] понюхав (Номис, 1864, №. 3390);
Почула та вовчиця дитячий плач, підійшла, подивилася, понюхала (Вишня, І, 1956, 454).
Поню́хати таба́ки (тютюну́) — вкладаючи в ніс нюхальний тютюн, втягнути повітря.
◊ Да́ти ті́льки поню́хати чого — дати дуже мало чого-небудь.
— Передніше було дають нам вівса тільки понюхати (Н.-Лев., III, 1956, 297);
Не дава́ти (не да́ти) і поню́хати чого — не давати зовсім нічого.
— Я думаю, архімандрит не давав вам і понюхати горілки (Довж., І, 1958, 220).
2. перех. і неперех., перен., розм. Розвідати що-небудь;
// Придивитися до кого-небудь; вивчити когось.-
Грамоти, брат, думаю учити [сина].. А ти думав як? Ти може думав, що Яків Бородай спроста собі?.. Га… Він спроста, а ти розкуси його. Понюхай, чим пахне!..Се, брат, голова… (Мирний, І, 1954, 202);
// перех. Обшукати що-небудь.
— Шукайте там добре! — кричали ми і сміялись. — Понюхайте всі кутки! (Ю. Янов., II, 1958, 156).
3. перех. і неперех., розм. Випробувати на собі, пережити, пізнати що-небудь.
Один поранений, у якого з-під ушанки біліла на голові пов’язка, звівся на лікоть, сказав, пересилюючи біль: — А от підеш — понюхаєш… (Тют., Вир, 1964, 492);
— Ти пришли її до нас весною, на буряки, от вона й понюхає, де молоко й цукор беруться (Кучер, Трудна любов, 1960, 434);
*Образно. Сотник стрілецький Петро Шорін дав мниху [монаху] понюхати свого кулака, порослого рудим волоссям, у мниха ніс розплився від цього дотику (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 274).
◊ Поню́хати по́роху — взяти участь у воєнних діях.
— Розлучають нас, — підійшов прощатися Микита. — Випадає нам першим пороху понюхати (Тют., Вир, 1964, 294);
Війна вже скінчилася: хто їхав у відпустку побачитися з кревними, хто зовсім повертався додому, так і не понюхавши пороху (Мокр., Сто.., 1961, 51).
Значення в інших словниках
- понюхати — поню́хати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- понюхати — -аю, -аєш, док. 1》 перех. і без додатка. Втягнути носом повітря з метою відчути запах. 2》 перех. і неперех., перен., розм. Розвідати що-небудь. || Придивитися до кого-небудь; вивчити когось. || перех. Обшукати що-небудь. 3》 перех. і неперех., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- понюхати — ПОНЮ́ХАТИ, аю, аєш, док. 1. що і без дод. Втягнути носом повітря з метою відчути запах. Закрутив носом, як тертого хріна [хріну] понюхав (Номис); Почула та вовчиця дитячий плач, підійшла, подивилася, понюхала (Остап Вишня). 2. кого – що, перен., розм. Словник української мови у 20 томах
- понюхати — (і) не ню́хати / не поню́хати по́роху. 1. Не бути на війні, не брати участі у воєнних діях. — Ваші жовніри, князю, вже вимуштровані, а наші ще й пороху не нюхали (І. Нечуй-Левицький); — Ха! Знайшов, де шукати наші війська! Змоталися всі. Фразеологічний словник української мови
- понюхати — Понюхати, -хаю, -єш гл. Понюхать. Прийди, козаче, к моєму городоньку, понюхаєм зіллячка розмаринного. Чуб. V. 312. Табаки понюхаю. Рудч. ск. І. 4. Словник української мови Грінченка