понятливий

ПОНЯ́ТЛИВИЙ, а, е, розм. Який швидко й легко сприймає, засвоює що-небудь.

Хазяїн усе найбільш Денисові приказує, чим Трохимові, бо той понятливіший і моторніший (Кв.-Осн., II, 1956, 403);

Не нянькою була Оленка в панії Ганни, а рідною сестрою. Зараз почала її пані Ганна письма учити, і сама здивувалась, що то за понятлива людина та Оленка! (П. Куліш, Вибр., 1969, 280);

// до чого. Який розбирається в чому-небудь певному, добре виконує певні завдання.

Корній та Демид хоч не були до таких жалісливі, але й вони через деякий час з приємним подивом стали помічати, що дамочка ця понятлива до роботи, не байдуже виконує, що їй скажуть (Гончар, Тронка, 1963, 322).