1. Словник української мови в 11 томах

пообрубувати

ПООБРУ́БУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Рубаючи, відокремити якусь кількість чого-небудь (кожне зокрема).

І на доброму древі, бува, наростає Пагоння вовче, лихе — геть пообрубуй його! (Зеров, Вибр., 1966, 381);

— Найду! Руки пообрубую, а знайду, хто він… (Кучер, Прощай.., 1957, 419).

2. Обрубати кругом, з усіх боків багато чого-небудь.

Їх [верби] восени пообрубували і тепер з їх чучматих голів виростали нові тонкі паростки (Гжиць-кий, Чорне озеро, 1961, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пообрубувати — пообру́бувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пообрубувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 Рубаючи, відокремити якусь кількість чого-небудь (кожне зокрема). 2》 Обрубати кругом, з усіх боків багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пообрубувати — ПООБРУ́БУВАТИ, ую, уєш, док., що. 1. Рубаючи, відокремити якусь кількість чого-небудь (кожне зокрема). І на доброму древі, бува, наростає Пагоння вовче, лихе – геть пообрубуй його! (М. Зеров); – Найду! Руки пообрубую, а знайду, хто він... (В. Кучер). Словник української мови у 20 томах
  4. пообрубувати — Пообру́бувати, -ру́бую, -ру́буєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. пообрубувати — Пообрубувати, -бую, -єш гл. Обрубить (во множествѣ). Пообрубував гілки. Харьк. у. Словник української мови Грінченка