1. Словник української мови в 11 томах

попалений

ПОПА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до попали́ти.

— А я [зірниця] люблю людей. Я кроплю їх садки та ліси росою, поливаю попалені сонцем поля (Н.-Лев., IV, 1956, 9);

Приложив він її [пляшку] до своїх попалених снагою, замазаних кров’ю губів та дудляв нахильці, як воду (Мирний, І, 1949, 284);

// попа́лено, безос. присудк. сл.

Степові маєтки, в яких минало її дівоцтво, попалено, розграбовано (Гончар, II, 1959, 212);

// У знач. прикм.

Скавучання губної гармонії моторошно розносилось над попаленими дворищами (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 193);

У нього всього й речей було — одна стара попалена рукавиця з овечої шкіри (Збан., Єдина, 1959, 62);

Підсідає [Катерина] до дівчат та жінок-археологів, що розморено дообідують, червоніючи своїми попаленими хребтуватими спинами (Гончар, Тронка, 1963, 276).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попалений — попа́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. попалений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до попалити. || попалено, безос. присудк. сл. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попалений — ПОПА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до попали́ти. – А я [зірниця] люблю людей. Я кроплю їх садки та ліси росою, поливаю попалені сонцем поля (І. Словник української мови у 20 томах
  4. попалений — попа́лений вул. 1. подертий (ст) 2. спійманий (на шахрайстві, брехні тощо)(м) Лексикон львівський: поважно і на жарт