попалений
ПОПА́ЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до попали́ти.
– А я [зірниця] люблю людей. Я кроплю їх садки та ліси росою, поливаю попалені сонцем поля (І. Нечуй-Левицький);
Приложив він її [пляшку] до своїх попалених снагою, замазаних кров'ю губів та дудляв нахильці, як воду (Панас Мирний);
// попа́лено, безос. пред.
Степові маєтки, в яких минало її дівоцтво, попалено, розграбовано (О. Гончар);
// у знач. прикм.
Скавучання губної гармонії моторошно розносилось над попаленими дворищами (Ю. Бедзик);
У нього всього й речей було – одна стара попалена рукавиця з овечої шкіри (Ю. Збанацький);
Підсідає [Катерина] до дівчат та жінок-археологів, що розморено дообідують, червоніючи своїми попаленими хребтуватими спинами (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попалений — попа́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- попалений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до попалити. || попалено, безос. присудк. сл. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попалений — попа́лений вул. 1. подертий (ст) 2. спійманий (на шахрайстві, брехні тощо)(м) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- попалений — ПОПА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до попали́ти. — А я [зірниця] люблю людей. Я кроплю їх садки та ліси росою, поливаю попалені сонцем поля (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах