1. Словник української мови в 11 томах

попахкувати

ПОПА́ХКУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. неперех. Пахкати час від часу.

Тихо попахкувала пухка прохолодна пилюка під гарячими ногами (Гончар, Таврія, 1952, 368);

Одноманітно, немов рахуючи краплі, попахкував десь нафтовий двигун (Скл., Хазяїни, 1958, 37).

2. перех. і неперех., чим. Пахкаючи, палити люльку, цигарку і т. ін.

Замість старого знайомого сидів інший і попахкував довгу люльку (Ірчан, II, 1958, 305);

— Ні, ні, до чого я веду? — говорив Кужель, попахкуючи товстою цигаркою і кривлячись від уїдливого диму (Добр., Тече річка.., 1961, 46).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попахкувати — попа́хкувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. попахкувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех. Пахкати час від часу. 2》 перех. і неперех., чим. Пахкаючи, палити люльку, цигарку і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попахкувати — ПОПА́ХКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Пахкати час від часу. Тихо попахкувала пухка прохолодна пилюка під гарячими ногами (О. Гончар); Одноманітно, немов рахуючи краплі, попахкував десь нафтовий двигун (С. Скляренко). 2. що, чим. Словник української мови у 20 томах
  4. попахкувати — I. КУРИ́ТИ що і без додатка (цигарку, люльку тощо), ПАЛИ́ТИ, СМАЛИ́ТИ розм.; КАДИ́ТИ чим і без додатка, ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) чим і без додатка, розм. (часто, довго, з азартом); ПОКУ́РЮВАТИ розм., РОЗКУ́РЮВАТИ розм., ПОПА́ХКУВАТИ розм. Словник синонімів української мови