1. Словник української мови в 11 томах

попелиця

ПОПЕЛИ́ЦЯ, і, ж. Дрібна паразитична комаха, яка живиться соком рослин.

Усі попелиці — дрібні комахи, з м’яким покривом тіла, найчастіше зелені, хоч бувають також руді і чорні (Шкідн. поля.., 1949, 32);

На шкільних ділянках обприскувач часто застосовують для боротьби з попелицями («трав’яними вошами» ) (Зоол., 1957, 54);

Навкруги, в сусідніх ланках, соковиті зелені буряки вбирали очі, а в її ланці й дивитись було ні на що: гичка немічна, спотворена попелицею, припала якоюсь жовтизною (Вол., Дні.., 1958, 184).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попелиця — попели́ця іменник жіночого роду, істота комаха Орфографічний словник української мови
  2. попелиця — -і, ж. Дрібна паразитична комаха, яка живиться соком рослин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попелиця — ПОПЕЛИ́ЦЯ, і, ж. Дрібна паразитична комаха, яка живиться соком рослин. Усі попелиці – дрібні комахи, з м'яким покривом тіла, найчастіше зелені, хоч бувають також руді і чорні (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. попелиця — Попелиця, -ці ж. насѣк. Aphis brassicae, капустная тля. Вх. Пч. І. 5. Попелиця на капусті. ЕЗ. V. 193. Попелиця напала на капусту. Волч. у. Словник української мови Грінченка