1. Словник української мови в 11 томах

попереплутуваний

ПОПЕРЕПЛУ́ТУВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до попереплу́тувати.

2. у знач. прикм. Який має вигляд сплутаного (про багато чого-небудь).

— Які товстющі попереплутувані залізні арки! (Н.-Лев., IV, 1956, 258).

3. у знач. прикм. Який відзначається порушеним порядком, порушеною послідовністю (про багато чого-небудь).

Оце вийме [сопілку] з пазухи.. І поллються журні звуки якихось пісень, що складалися в маленькій голівці самотнього хлопчини, що залишилися попереплутуваними уривками з недавнього минулого (Головко, І, 1957, 131).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попереплутуваний — попереплу́туваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. попереплутуваний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до попереплутувати. 2》 у знач. прикм. Який має вигляд сплутаного (про багато чого-небудь). 3》 у знач. прикм. Який відзначається порушеним порядком, порушеною послідовністю (про багато чого-небудь). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попереплутуваний — ПОПЕРЕПЛУ́ТУВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до попереплу́тувати. Думки лізли в голову якимись уривками, спонтанні, попереплутувані (з публіц. літ.). 2. у знач. прикм. Який має вигляд сплутаного (про багато чого-небудь). Словник української мови у 20 томах
  4. попереплутуваний — Попереплу́туваний, -на, -не; звич. мн. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)