1. Словник української мови в 11 томах

поперечник

ПОПЕРЕ́ЧНИК, а, ч.

1. Уявна або зроблена лінія по ширині чого-небудь.

Богдан Хмельницький знав кілька форм таборів — найчастіше робили у чотири ряди, з крилами, довшими за поперечники (Панч, Гомон. Україна, 1954, 319);

// Те саме, що діа́метр.

Поперечник його [Місяця] становить трохи більше чверті земного (Рад. Укр., 4.I 1959, 4).

2. рідко. Те саме, що попере́чка.

В середині корпуса ліри на поперечнику («зятьку») закріплений волок з дерев’яним коліщам (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 119).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поперечник — попере́чник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. поперечник — (кола) діяметр; Р. поперечка, поперечина. Словник синонімів Караванського
  3. поперечник — -а, ч. 1》 Уявна або зроблена лінія по ширині чого-небудь. || Те саме, що діаметр. 2》 рідко. Те саме, що поперечка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поперечник — ПОПЕРЕ́ЧНИК, а, ч. 1. Уявна або зроблена лінія по ширині чого-небудь. Богдан Хмельницький знав кілька форм таборів – найчастіше робили у чотири ряди, з крилами, довшими за поперечники (П. Панч); // Те саме, що діа́метр. Словник української мови у 20 томах
  5. поперечник — ДІА́МЕТР (відрізок прямої, що сполучає дві точки кола і проходить через його центр), ПОПЕРЕ́ЧНИК, ПРОМІ́Р діал. Велика, велика площа.. Далеко на іншому боці площі -- ямка, діаметр — кілька дюймів (Ю. Яновський); Лопух великий. Словник синонімів української мови
  6. поперечник — Попере́чник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)