1. Словник української мови в 11 томах

пописько

ПОПИ́СЬКО, а, ч., зневажл. Те саме, що піп.

— Чую, сопе, як міх, здавати почав пописько (Збан., Єдина, 1959, 132).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пописько — попи́сько іменник чоловічого або середнього роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. пописько — -а, ч., зах. Піп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пописько — ПОПИ́СЬКО, а, ч., зневажл. Те саме, що піп. – Чую, сопе, як міх, здавати почав пописько (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
  4. пописько — Попи́сько, -ка, -ку; -пи́ська, -пи́ськ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. пописько — Попи́сько, -ка м. = піп. Пописко фтішився за ті гроші. Гн. II. 122. Словник української мови Грінченка