1. Словник української мови в 11 томах

попобити

ПОПОБИ́ТИ, б’ю́, б’є́ш, док., перех., розм.

1. Бити багато разів кого-небудь.

А мало його попобили і батько й мати, вернувшися з корчми п’яні або роз’ятрені гірким бідуванням? (Коцюб., І, 1955, 21).

2. Дуже побити.

Хоч за вночішню мандрівку Ксеню таки попобила мачуха, але ж з того часу ми не розлучалися (Гр., І, 1963, 299);

Розказують про одного дурилу, Що хвастався: «Ого! Ну попобив же я його…» (Еллан, І, 1958,198).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попобити — попоби́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. попобити — див. побити Словник синонімів Вусика
  3. попобити — -б'ю, -б'єш, док., перех., розм. 1》 Бити багато разів кого-небудь. 2》 Дуже побити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. попобити — ПОПОБИ́ТИ, б'ю́, б'є́ш, док., кого, що, розм. 1. Бити багато разів кого-небудь. А мало його попобили і батько й мати, вернувшися з корчми п'яні або роз'ятрені гірким бідуванням? (М. Коцюбинський). 2. Дуже побити. Словник української мови у 20 томах
  5. попобити — Попобити, -б'ю, -єш гл. Побить, поколотить. Він знов посварився з людьми, і ті його попобили добре та й прогнали. Рудч. Ск. II. 161. Дурня попобив. Чуб. ІI. 490. Словник української мови Грінченка