1. Словник української мови в 11 томах

попогріти

ПОПОГРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., перех.. розм. Гріти тривалий час;

// Погріти трохи.

Дивувався [Сидір], як Христя ішла по такому морозу, турбував Мар’ю скоріше давати обідати, хоч живіт гарячою стравою попогріти (Мирний, III, 1954, 404).

◊ Попогрі́ти чу́ба — те саме, що Грі́ти чуби́ (чу́ба, чупри́ну) (багато разів, тривалий час) ( див. грі́ти).

Після останньої війни він таки попогрів тут чуба, чистячи колодязь (Гончар, Тронка, 1963, 54).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попогріти — попогрі́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. попогріти — -ію, -ієш, док., перех., розм. Гріти тривалий час. || Погріти трохи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попогріти — ПОПОГРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., що, розм. Гріти тривалий час; // Погріти трохи. Дивувався [Сидір], як Христя ішла по такому морозу, турбував Мар'ю скоріше давати обідати, хоч живіт гарячою стравою попогріти (Панас Мирний). ◇ (1) Попогрі́ти чу́ба (д) див. грі́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. попогріти — грі́ти / нагрі́ти чу́ба ( рідше чупри́ну, ло́ба). 1. над чим, за чим і без додатка. Витрачати багато сил і енергії, старанно виконуючи якусь роботу; тяжко, виснажливо працювати. — Тут (на цій дорозі) мені щоразу доводилося гріти чуба. Фразеологічний словник української мови