1. Фразеологічний словник української мови

попогріти

грі́ти / нагрі́ти чу́ба ( рідше чупри́ну, ло́ба). 1. над чим, за чим і без додатка. Витрачати багато сил і енергії, старанно виконуючи якусь роботу; тяжко, виснажливо працювати. — Тут (на цій дорозі) мені щоразу доводилося гріти чуба. Вставай, бувало, з веломашини і пхайся на гору одинадцятим номером (О. Гончар); Півдня (Мар’ян) довбав гору, вивертав каміння й пускав у долину, а дрібні камінці вигортав лопатою.. І грів чуба над омшаником, що, можливо, буде зовсім не потрібний (С. Чорнобривець); Доки вони гріють чуби за роботою, Кулик, всівшись на порозі, голосно ділиться з селянами своїми думками (О. Гончар); Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть? (П. Гулак-Артемовський); — Ох, і понамітало ж! Це нам завтра доведеться чуба нагріти (А. Головко); Скриня була важка, неповоротка, і чоловіки добре нагріли чуби, поки установили її на місце (Ю. Яновський); Порався він, порався, поки добре чуприну нагрів (Марко Вовчок); Тож Олег та Степанко, а особливо сам від’їжджаючий, нагріли лоби, поки втиснули все те до тісного купе (Ю. Збанацький). попогрі́ти чу́ба (тривалий час). Він таки попогрів тут чуба, чистячи колодяць (О. Гончар). 2. кому, перев. за що. Висловлювати осуд; лаяти когось. — Мені, мабуть, чуба грітимуть за недостатні темпи осінньої оранки... (Ю. Яновський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попогріти — попогрі́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. попогріти — -ію, -ієш, док., перех., розм. Гріти тривалий час. || Погріти трохи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попогріти — ПОПОГРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., що, розм. Гріти тривалий час; // Погріти трохи. Дивувався [Сидір], як Христя ішла по такому морозу, турбував Мар'ю скоріше давати обідати, хоч живіт гарячою стравою попогріти (Панас Мирний). ◇ (1) Попогрі́ти чу́ба (д) див. грі́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. попогріти — ПОПОГРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., перех.. розм. Гріти тривалий час; // Погріти трохи. Дивувався [Сидір], як Христя ішла по такому морозу, турбував Мар’ю скоріше давати обідати, хоч живіт гарячою стравою попогріти (Мирний, III, 1954, 404). Словник української мови в 11 томах