1. Словник української мови в 11 томах

пополовілий

ПОПОЛОВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пополові́ти.

Сіла [Марія] в машину, оглянула долину Завадки, круті схили гір, ялиновий ліс, що спускався до берега, пополовілий лан льону… (Чорн., Пісні.., 1958, 35);

Весь пополовілий у місячному сяйві парк аж пахтів ароматом південної ночі (Смолич, І, 1958, 77).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пополовілий — пополові́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. пополовілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до пополовіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пополовілий — ПОПОЛОВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до пополові́ти. Сіла [Марія] в машину, оглянула долину Завадки, круті схили гір, ялиновий ліс, що спускався до берега, пополовілий лан льону... (С. Чорнобривець); Весь пополовілий у місячному сяйві парк аж пахтів ароматом південної ночі (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах