1. Словник української мови в 11 томах

пополотнілий

ПОПОЛОТНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до пополотні́ти.

Саме в той час, коли ми вже почали збиратись в дорогу, в хату вбігла пополотніла Паша. — Оточують… — тихо, але твердо сказала вона (Збан., Ліс. красуня, 1955, 22);

Петрусь зрадницьки глянув на пополотнілого Северка (Іщук, Вербівчани, 1961, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пополотнілий — пополотні́лий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. пополотнілий — див. блідий Словник синонімів Вусика
  3. пополотнілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до пополотніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пополотнілий — ПОПОЛОТНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до пополотні́ти. Саме в той час, коли ми вже почали збиратись в дорогу, в хату вбігла пополотніла Паша. – Оточують... – тихо, але твердо сказала вона (Ю. Збанацький); Петрусь зрадницьки глянув на пополотнілого Северка (А. Іщук). Словник української мови у 20 томах
  5. пополотнілий — ЗБЛІ́ДЛИЙ прикм. (про обличчя, шкіру людини — який втратив природний колір, став блідим), ПОБЛІ́ДЛИЙ, ЗБІЛІ́ЛИЙ, ПОБІЛІ́ЛИЙ, ПОПОЛОТНІ́ЛИЙ, СПОЛОТНІ́ЛИЙ, ПОМЕРТВІ́ЛИЙ підсил. Марія вийшла на палубу і підставила вітру своє зблідле обличчя (В. Словник синонімів української мови