1. Словник синонімів української мови

пополотнілий

ЗБЛІ́ДЛИЙ прикм. (про обличчя, шкіру людини — який втратив природний колір, став блідим), ПОБЛІ́ДЛИЙ, ЗБІЛІ́ЛИЙ, ПОБІЛІ́ЛИЙ, ПОПОЛОТНІ́ЛИЙ, СПОЛОТНІ́ЛИЙ, ПОМЕРТВІ́ЛИЙ підсил. Марія вийшла на палубу і підставила вітру своє зблідле обличчя (В. Кучер); Сльози збігали по її поблідлих щоках, а вона не соромилась їх, не помічала (П. Колесник); — Терпітиму, — каже (Галя), дивлячись на його обличчя, збіліле, хмуре, із жалем та неспокоєм (Марко Вовчок); На їхніх сорочечках гойдається кривавий відблиск, на їхніх побілілих обличчях ворушиться жах (М. Стельмах); Він побачив пополотнілі обличчя друзів (Н. Рибак); По Грицевому сполотнілому обличчі пробігла легенька усмішка, ясна цяточка відбитого щастя затремтіла в його широких очах (Д. Бедзик); Люба прийняла на свої руки бідну Іваниху з помертвілим лицем (Олена Пчілка). — Пор. 1. бліди́й.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пополотнілий — пополотні́лий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. пополотнілий — див. блідий Словник синонімів Вусика
  3. пополотнілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до пополотніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пополотнілий — ПОПОЛОТНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до пополотні́ти. Саме в той час, коли ми вже почали збиратись в дорогу, в хату вбігла пополотніла Паша. – Оточують... – тихо, але твердо сказала вона (Ю. Збанацький); Петрусь зрадницьки глянув на пополотнілого Северка (А. Іщук). Словник української мови у 20 томах
  5. пополотнілий — ПОПОЛОТНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до пополотні́ти. Саме в той час, коли ми вже почали збиратись в дорогу, в хату вбігла пополотніла Паша. — Оточують… — тихо, але твердо сказала вона (Збан., Ліс. Словник української мови в 11 томах