1. Словник української мови в 11 томах

попростувати

ПОПРОСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Піти, вирушити куди-небудь, у якомусь напрямку; попрямувати.

Тим часом, як гості пили варенуху, в двір увійшли цигани й попростували до клуні (Н.-Лев., III, 1956, 79);

Максим Кривоніс передав коня джурі і, розминаючи ноги, попростував до отаманового куреня (Панч, Гомон. Україна, 1954, 60);

Хлопці звернули з шосейної дороги, попростували в той бік, де за сосновим бором та густими кущами хлюпав широководий Дніпро (Збан., Курил. о-ви, 1963, 39);

Данилко з прадідом Данилом вийшли з села, попростували в степ, просто на південь (Ю. Янов., II, 1958, 186);

// Піти безпосередньо за ким-небудь.

Менші дочки попростували за ними слідком, заглядаючи в світлицю через одчинені двері (Н.-Лев., III, 1956, 43).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попростувати — попростува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. попростувати — -ую, -уєш, док. Піти, вирушити куди-небудь, у якомусь напрямку; попрямувати. || Піти безпосередньо за ким-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попростувати — ПОПРОСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Піти, вирушити куди-небудь, у якомусь напрямку; попрямувати. Тим часом, як гості пили варенуху, в двір увійшли цигани й попростували до клуні (І. Словник української мови у 20 томах
  4. попростувати — Попростува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)