попутаний
ПОПУ́ТАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до попу́тати;
// У знач. прикм.
На превелику втіху всім [дітям], недовго скакали обидва попутані коники (Ков., Світ.., 1960, 104).
2. у знач. прикм., розм., рідко. Поплутаний, переплутаний.
Волосся в його [нього] попутане та попатлане (Вовчок, І, 1955, 298).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попутаний — попу́таний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- попутаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до попутати. || попутано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., розм., рідко. Поплутаний, переплутаний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попутаний — ПОПУ́ТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до попу́тати; // у знач. прикм. На превелику втіху всім [дітям], недовго скакали обидва попутані коники (С. Ковалів). 2. у знач. прикм., розм., рідко. Поплутаний, переплутаний. Волосся в його [нього] попутане та попатлане (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах