1. Словник української мови в 11 томах

попідкладати

ПОПІДКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Підкласти що-небудь (про багатьох); підкласти багато чогось.

Десь за північ колона раптом зупинилась, і їздові попідкладали під колеса каміння, щоб підводи не скочувались униз і коні відпочили (Головко, III, 1959, 94);

Жінки сплять, попідкладавши під голови мішки (Мушк., Чорний хліб, 1960, 184).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попідкладати — попідклада́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. попідкладати — -аю, -аєш, док., перех. Підкласти що-небудь (про багатьох); підкласти багато чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попідкладати — ПОПІДКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Підкласти що-небудь (про багатьох); підкласти багато чогось. Десь за північ колона раптом зупинилась, і їздові попідкладали під колеса каміння, щоб підводи не скочувались униз і коні відпочили (А. Словник української мови у 20 томах
  4. попідкладати — Попідклада́ти, -да́ю, -єш гл. То-же, что и підкласти, но во множествѣ. Словник української мови Грінченка