1. Словник української мови в 11 томах

попідкидати

ПОПІДКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Підкинути що-небудь багатьом (кожному зокрема); підкинути багато чогось (по одному).

Мельхиседек.. налапав кухля з раками, повитягав раки й попідкидав під кожухи двом старим батюшкам, котрі спали як побиті (Н.-Лев., III, 1956, 118).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попідкидати — попідкида́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. попідкидати — -аю, -аєш, док., перех. Підкинути що-небудь багатьом (кожному зокрема); підкинути багато чогось (по одному). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попідкидати — ПОПІДКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Підкинути що-небудь багатьом (кожному зокрема); підкинути багато чогось (по одному). Мельхиседек .. налапав кухля з раками, повитягав раки й попідкидав під кожухи двом старим батюшкам, котрі спали як побиті (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах