попідтинню
ПОПІДТИ́ННЮ, присл., розм.
1. Під тинами; на вулиці.
— Ходім же, Карпе, попідтинню, щоб мати не бачила (Мирний, І, 1954, 245);
Ось прозвучали струни; попідтинню просту, сліпу кобзарську пісню чуть (Мур., Багаття, 1940, 22);
*Образно. Думи мої.., В Україну ідіть, діти! В нашу Україну, Попідтинню, сиротами, А я — тут загину (Шевч., І, 1951, 23).
2. перен. Без притулку.
— Що ж ми?.. Хіба ми не люди, щоб нам погибати попідтинню голодною смертю? (Мирний, І, 1949, 315);
Залилась слізьми бідна жінка, уявляючи собі тих нещасних, що мруть попідтинню, не маючи й картоплини, щоб закропити душу (Речм., Весн. грози, 1961, 87).
Тиня́тися попідти́нню — бути без притулку, жебракувати.
[Єгер:] Вони [багатії] заберуть все до останку. [Анзорге:] Нехай мене на цвинтар занесуть, аніж я маю старощами тинятися попідтинню (Л. Укр., IV, 1954, 219);
[Кіндрат Антонович:] Терпів я, терпів, бо невмоготу вже було тинятися попідтинню (Кроп., II, 1958, 301).
Значення в інших словниках
- попідтинню — попідти́нню прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- попідтинню — пр., попід тинами, на вулиці; П. без притулку <�хати, догляду>. Словник синонімів Караванського
- попідтинню — присл., розм. 1》 Під тинами; на вулиці. 2》 перен. Без притулку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попідтинню — ПОПІДТИ́ННЮ, присл., розм. 1. Під тинами; на вулиці. – Ходім же, Карпе, попідтинню, щоб мати не бачила (Панас Мирний); Ось прозвучали струни; попідтинню просту, сліпу кобзарську пісню чуть (І. Муратов); * Образно. Думи мої.., В Україну ідіть, діти!... Словник української мови у 20 томах
- попідтинню — тиня́тися попідти́нню (по́під тина́ми). Не мати власного житла, притулку; жебракувати. Пішла тинятись попідтинню, Аж поки, поки не дійшла Аж до Голгофи (Т. Шевченко); — А все, кажу, шкода дівки. Пропаде ні за цапову душу! Почне тинятися попід тинами, на ногах зогниє (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
- попідтинню — Попідти́нню, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- попідтинню — Попідти́нню нар. Подъ плетнемъ, подъ заборомъ. Шевч. Словник української мови Грінченка