1. Словник української мови в 11 томах

порожевілий

ПОРОЖЕВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до порожеві́ти.

Піднімав [чоловік] голову й подовгу дивився на небо, порожевіле в призахідних променях сонця (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 112);

На повних, ледь порожевілих щоках утворилися.. ямочки (Коз., Нові Потоки, 1948, 10);

// У знач. прикм.

Саїд Алі милувався порожевілим обличчям, як у дівчини, яка вперше дозволила юнакові доторкнутися до її рук (Ле, Міжгір’я, 1953, 51).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порожевілий — порожеві́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. порожевілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до порожевіти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порожевілий — ПОРОЖЕВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до порожеві́ти. Піднімав [чоловік] голову й подовгу дивився на небо, порожевіле в призахідних променях сонця (Ю. Бедзик); На повних, ледь порожевілих щоках утворилися .. ямочки (В. Козаченко); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах