1. Словник української мови в 11 томах

порожнювати

ПОРОЖНЮВА́ТИ, ю́є, недок., розм. Тимчасово бути порожнім, незаселеним.

Хата цілу зиму порожнює (Сл. Гр.);

Довго камера не порожнювала. Вже десь через годину вкинули до нас одразу чоловік вісім (Збан., Єдина, 1959, 63).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порожнювати — порожнюва́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. порожнювати — -ює, недок., розм. Тимчасово бути порожнім, незаселеним. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порожнювати — ПОРОЖНЮВА́ТИ, ю́є, недок., розм. Тимчасово бути порожнім, незаселеним. Хата цілу зиму порожнює (Сл. Б. Грінченка); Довго камера не порожнювала. Вже десь через годину вкинули до нас одразу чоловік вісім (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
  4. порожнювати — Порожнювати, -ню́ю, -єш гл. Пустовать. Хата цілу зіму порожнює. Словник української мови Грінченка