порохня
ПОРОХНЯ́, і́, ж.
1. Середина трухлявого або гнилого дерева; потерть, труха.
Великий дуб, та порохнею напханий (Укр.. присл.., 1955, 251);
Стіни [хатки] попрогнивали, вивалювалися, порохня сипалася з голих колод (Мирний, І, 1949, 234);
Він підійшов до трухлявого побіленого зрубу, підважив плечем — і хистка будова звалилася, обдавши здивованих теслярів цілою хмарою їдкої дерев’яної порохні (Руд., Остання шабля, 1959, 171);
// Сипка маса рештків чого-небудь зотлілого, подрібненого і т. ін.
За бійницями.. отаборився рожевощокий жрець науки, який щохвилини готовий скинути мантію, щоб засипати отруйними стрілами кожного, хто наважиться небезпечно дмухнути на його ефемерну, зліплену з паперової порохні, славу (Руд., Вітер.., 1958, 380).
Узя́тися порохне́ю — стати трухлявим, струхлявіти.
Верби коло тину стали дуплинасті і взялися порохнею (Н.-Лев., II, 1956, 257).
◊ Порохня́ си́плеться (си́палась) з кого — хто-небудь дуже старий, немічний.
— Він був низький, присадкуватий, як печериця, старий, аж порохня з його сипалась (Н.-Лев., IV, 1956, 312);
— А ще ж і піп у вас — порохня з нього сиплеться (Головко, II, 1957, 45).
2. перен., зневажл. Про що-небудь старе, нецінне, непотрібне.
Хай тріщить, розвалюється старе й трухляве, хай летить за вітром столітня солом’яна порохня — вище голову, ширше плечі, богатирі!.. (Руд., Остання шабля, 1959, 282);
// лайл. Про дуже стару або нікчемну людину.
— Ех ти, вошива порохня! Кого вчиш, тиловий кріль?! (Ю. Янов., І, 1954, 168).
3. рідко. Порох, курява, пилюка.
Лютий звір ревів десь під скалою, Лиш в порохні його виднівся слід (Фр., XIII, 1954, 177);
Газик легко котився по курній степовій дорозі, лишаючи позад себе величезний хвіст збуреної скатами порохні (Голов., Тополя.., 1965, 169).
Значення в інших словниках
- Порохня — Поро́хня іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- порохня — Потерть, труха, трухло, порохно, трухлявина; (- стару людину) ЗН. шкарбан; Р. ПОРОХ. Словник синонімів Караванського
- порохня — див. залишок Словник синонімів Вусика
- порохня — -і, ж. 1》 Середина трухлявого або гнилого дерева; потерть, труха. || Сипка маса решток чого-небудь зотлілого, подрібненого і т. ін. 2》 перен., зневажл. Про що-небудь старе, нецінне, непотрібне. || лайл. Про дуже стару або нікчемну людину. 3》 рідко. Порох, курява, пилюка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- порохня — ПОРОХНЯ́, і́, ж. 1. Середина трухлявого або гнилого дерева; потерть, труха. Великий дуб, та порохнею напханий (прислів'я); Стіни [хатки] попрогнивали, вивалювалися, порохня сипалася з голих колод (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
- порохня — порохня́ (рідше по́рох, порохно́ і т. ін.) си́плеться з кого, перев. жарт. Хтось дуже старий. — А ще і піп у вас — порохня з нього сиплеться,— кинув Безпалько, переглядаючи грамофонні пластинки (А. Фразеологічний словник української мови
- порохня — II. НЕ́ГІДЬ збірн., розм. (що-небудь непридатне, непотрібне, погане); НЕПО́ТРІБ (непотрібні речі); ДРА́НТЯ зневажл., МО́ТЛОХ зневажл., ПОРОХНО́ (ПОРОХНЯ́) зневажл. (про все погане, нецінне, непотрібне). (Чубенко:) Чого це від тебе димом тягне?... Словник синонімів української мови
- порохня — Порохня́, -ні́, -не́ю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- порохня — Порохня́, -ні́ ж. Труха, сгнившее дерево. Грин. І. 10. Алв. 68. Такий старий, що й порохня сиплеться, (Комора) похилилась і порохнею взялась. Г. Барв. 184. Словник української мови Грінченка