1. Словник української мови в 11 томах

порохно

ПОРОХНО́, а, с. Те саме, що порохня́.

[Мавка:] Вона [верба] мене на зиму прийняла і порохном м’якеньким устелила для мене ложе (Л. Укр., III, 1952, 200);

Очі його, великі і нерухливі, світилися мертвим, скляним блиском, блиском вогкого, гнилого порохна, яріючого серед потемків (Фр., І, 1955, 282);

Місце.. було казковим: дикі лугові верби з дуплами і порохном, що висвічує, луговий острів, пахучий, безлюдний (Тют., Вир, 1964, 458);

Байдуже їй, що Хо з усієї сили намагається налякати її.. Байдуже! Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном (Коцюб., І, 1955, 171);

Колишні царські лизоблюди Чи блюдолизи — все одно! Небавом і сліда не буде Од вас, огидне порохно! (Рильський, Поеми, 1957, 166);

*У порівн. На темній одежі світились руки, прозорі й молочні, як поночі порохно (Коцюб., II, 1955, 377).

Узя́тися порохно́м — те саме, що Узя́тися порохне́ю ( див. порохня́).

Миколай [ікона святого] від хробаків Порохном узявся (Рудан., Вибр., 1937, 200).

◊ Порохно́ си́плеться (си́палось) з кого — те саме, що Порохня́ си́плеться (си́палась) з кого ( див. порохня́).

— Він уже підтоптаний, вже порохно з нього сиплеться (Гуц., З горіха.., 1967, 44).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порохно — порохно́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. порохно — див. залишок; старий Словник синонімів Вусика
  3. порохно — див. порохнина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. порохно — ПОРОХНО́, а, с. Те саме, що порохня́. [Мавка:] Вона [верба] мене на зиму прийняла і порохном м'якеньким устелила для мене ложе (Леся Українка); Очі його, великі і нерухливі, світилися мертвим, скляним блиском, блиском вогкого, гнилого порохна... Словник української мови у 20 томах
  5. порохно — порохня́ (рідше по́рох, порохно́ і т. ін.) си́плеться з кого, перев. жарт. Хтось дуже старий. — А ще і піп у вас — порохня з нього сиплеться,— кинув Безпалько, переглядаючи грамофонні пластинки (А. Фразеологічний словник української мови
  6. порохно — II. НЕ́ГІДЬ збірн., розм. (що-небудь непридатне, непотрібне, погане); НЕПО́ТРІБ (непотрібні речі); ДРА́НТЯ зневажл., МО́ТЛОХ зневажл., ПОРОХНО́ (ПОРОХНЯ́) зневажл. (про все погане, нецінне, непотрібне). (Чубенко:) Чого це від тебе димом тягне?... Словник синонімів української мови
  7. порохно — Порохно́, -на́, -ну́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. порохно — Порохно́, -на́ с. = порохня. Угор. Словник української мови Грінченка