1. Словник української мови в 11 томах

поручиків

ПОРУ́ЧИКІВ, ова, ове, дорев. Прикм. до пору́чик; належний поручикові.

Ми з дружиною вийшли з хати… «Панове, не баріться довго,— почули ми поручиків голос, — за півгодини будемо обідати!» (Досв., Вибр., 1959, 81);

— Мовчати!.. А цього ти не нюхав? — І важкий кулак Онопрія роз’юшив поручикового носа… (Іщук, Вербівчани, 1961, 301).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поручиків — -ова, -ове, заст. Прикм. до поручик; належний поручикові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. поручиків — ПОРУ́ЧИКІВ, ова, ове, іст. Прикм. до пору́чик; належний поручикові. Ми з дружиною вийшли з хати... “Панове, не баріться довго, – почули ми поручиків голос, – за півгодини будемо обідати!” (Олесь Досвітній); – Мовчати! .. А цього ти не нюхав?... Словник української мови у 20 томах