поручиків
пору́чиків
-ова, -ове, заст.
Прикм. до поручик; належний поручикові.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поручиків — ПОРУ́ЧИКІВ, ова, ове, іст. Прикм. до пору́чик; належний поручикові. Ми з дружиною вийшли з хати... “Панове, не баріться довго, – почули ми поручиків голос, – за півгодини будемо обідати!” (Олесь Досвітній); – Мовчати! .. А цього ти не нюхав?... Словник української мови у 20 томах
- поручиків — ПОРУ́ЧИКІВ, ова, ове, дорев. Прикм. до пору́чик; належний поручикові. Ми з дружиною вийшли з хати… «Панове, не баріться довго,— почули ми поручиків голос, — за півгодини будемо обідати!» (Досв., Вибр., 1959, 81); — Мовчати!.. А цього ти не нюхав?... Словник української мови в 11 томах