1. Словник української мови в 11 томах

порікувати

ПОРІ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., заст., розм. Нарікати, ремствувати.

— Життя ж твоє, Марусю! — порікувала Катря, розсердившись.. — Та як ти живеш — горюєш (Вовчок, І, 1955, 186);

Вся громада християнська порікує і гомонить (Л. Укр., II, 1951, 235);

*У порівн. Море шуміло, дрібні камінці торохтіли, зачеплені хвилею, немов порікували, що їм не дає спокою вода (Л. Укр., III, 1952, 597).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порікувати — порі́кувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. порікувати — див. дорікати Словник синонімів Вусика
  3. порікувати — -ую, -уєш, недок., заст., розм. Нарікати, ремствувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. порікувати — ПОРІ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., заст., розм. Нарікати, ремствувати. – Життя ж твоє, Марусю! – порікувала Катря, розсердившись .. – Та як ти живеш – горюєш (Марко Вовчок); Вся громада християнська порікує і гомонить (Леся Українка); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  5. порікувати — Порікувати, -кую, -єш гл. Роптать, МВ. ІІ. 84. Словник української мови Грінченка