1. Орфографічний словник української мови

порікувати

порі́кувати

дієслово недоконаного виду

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порікувати — див. дорікати Словник синонімів Вусика
  2. порікувати — -ую, -уєш, недок., заст., розм. Нарікати, ремствувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порікувати — ПОРІ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., заст., розм. Нарікати, ремствувати. – Життя ж твоє, Марусю! – порікувала Катря, розсердившись .. – Та як ти живеш – горюєш (Марко Вовчок); Вся громада християнська порікує і гомонить (Леся Українка); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  4. порікувати — ПОРІ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., заст., розм. Нарікати, ремствувати. — Життя ж твоє, Марусю! — порікувала Катря, розсердившись.. — Та як ти живеш — горюєш (Вовчок, І, 1955, 186); Вся громада християнська порікує і гомонить (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  5. порікувати — Порікувати, -кую, -єш гл. Роптать, МВ. ІІ. 84. Словник української мови Грінченка