1. Орфографічний словник української мови

порікування

порі́кування

іменник середнього роду

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порікування — -я, с., заст., розм. Дія за знач. порікувати. || Нарікання, ремствування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. порікування — ПОРІ́КУВАННЯ, я, с., заст., розм. Дія за знач. порі́кувати; // Нарікання, ремствування. Вихром пролітають у цирку порікування, сперечки [суперечки], гомін (Леся Українка); * Образно. Порікування дрібних камінців наводило оспалість і досаду (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  3. порікування — СКА́РГА (висловлення незадоволення, суму з приводу неприємностей, болю, горя і т. ін.), НАРІКА́ННЯ, РЕ́МСТВО, РЕ́МСТВУВАННЯ, БІ́ДКАННЯ, ПОРІ́КУВАННЯ, ЖАЛЬ перев. мн., СТО́ГІН підсил., ЖА́ЛОБА розм., ПОГУ́ДКА розм., ПЕНЯ́ заст., ЛАМЕНТА́ЦІЯ підсил. книжн. Словник синонімів української мови
  4. порікування — ПОРІ́КУВАННЯ, я, с., заст., розм. Дія за знач. порі́кувати; // Нарікання, ремствування. Вихром пролітають у цирку порікування, сперечки [суперечки], гомін (Л. Укр., II, 1951, 528); *Образно. Порікування дрібних камінців наводило оспалість і досаду (Л. Укр., І, 1951, 185). Словник української мови в 11 томах