порікування

СКА́РГА (висловлення незадоволення, суму з приводу неприємностей, болю, горя і т. ін.), НАРІКА́ННЯ, РЕ́МСТВО, РЕ́МСТВУВАННЯ, БІ́ДКАННЯ, ПОРІ́КУВАННЯ, ЖАЛЬ перев. мн., СТО́ГІН підсил., ЖА́ЛОБА розм., ПОГУ́ДКА розм., ПЕНЯ́ заст., ЛАМЕНТА́ЦІЯ підсил. книжн., заст., ІЄРЕМІА́ДА підсил. книжн., заст.; НИТТЯ́ розм. (набридливі скарги); ЛІТА́НІЯ (скарги, нарікання), ЛІТА́НЯ рідше. З особливою скаргою, з трепетом душевним прозвучали в устах Щасного оці слова (Ю. Збанацький); Він зроду не міг терпіти бабських нарікань і сліз (М. Стельмах); Хай кволі старчуки розводять мляві жалі (М. Зеров); Стогін покріпаченого люду не давав Сковороді спокою (П. Тичина); Легейдиха.. тужно, наче по нотах, виводить одвічну жалобу ("та куди ж ти від'їжджаєш, та на кого ж ти покидаєш?") (А. Головко); Тяжко було Галі слухати такі погудки від матері (Панас Мирний); — Значить, ніяких новин на заводі немає, і не згадує мене ніхто? — не слухаючи бабиних ламентацій, знову запитав Кирило Сидоренко (В. Собко); Візьмусь до писання.., хоч знаю, що за се буде мені від сестри літанія щодня зрана до вечора (Леся Українка).