1. Словник української мови в 11 томах

посвячуватися

ПОСВЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОСВЯТИ́ТИСЯ, ячу́ся, я́тишся, док.

1. церк., заст. Ставати освяченим.

2. Приймаючи обряд висвячення, одержувати духовне звання; висвячуватися.

На те піп посвятився, щоб по церкві крутився (Номис, 1864, № 210);

— То щоб святе письмо учити Дозволено учителям Не тим, що в попи посвятитись Засягли права, а усім (Мирний V, 1955, 290).

3. тільки недок. Пас. до посвя́чувати 1-4.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посвячуватися — посвя́чуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. посвячуватися — -уюся, -уєшся, недок., посвятитися, -ячуся, -ятишся, док. 1》 церк., заст. Ставати освяченим. 2》 Приймаючи обряд висвячення, одержувати духовне звання; висвячуватися. 3》 тільки недок. Пас. до посвячувати 1-4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посвячуватися — ПОСВЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОСВЯТИ́ТИСЯ, ячу́ся, я́тишся, док. 1. рел.-церк., заст. Ставати освяченим. 2. Приймаючи обряд висвячення, одержувати духовне звання; висвячуватися. Словник української мови у 20 томах