посвідник
ПОСВІ́ДНИК, а, ч., юр. Особа, що дає показання на допиті або в суді як свідок.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посвідник — посві́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- посвідник — -а, ч., юр. Особа, що дає показання на допиті або в суді як свідок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посвідник — ПОСВІ́ДНИК, а, ч., юр. Особа, що дає показання на допиті або в суді як свідок. Словник української мови у 20 томах
- посвідник — СВІ́ДОК (людина, яка особисто бачила що-небудь), ОЧЕВИ́ДЕЦЬ, САМОВИ́ДЕЦЬ заст., розм., ПО́СЛУХ заст.; ПОСВІ́ДНИК юр., ПОСВІ́ДЧУВАЧ юр., ПОНЯТИ́Й (свідок при обшуку). Свідки одноголосно посвідчили, що того вечора Яким Коваль був п'яний (О. Словник синонімів української мови