1. Словник української мови у 20 томах

посвідник

ПОСВІ́ДНИК, а, ч., юр.

Особа, що дає показання на допиті або в суді як свідок.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посвідник — посві́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. посвідник — -а, ч., юр. Особа, що дає показання на допиті або в суді як свідок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посвідник — СВІ́ДОК (людина, яка особисто бачила що-небудь), ОЧЕВИ́ДЕЦЬ, САМОВИ́ДЕЦЬ заст., розм., ПО́СЛУХ заст.; ПОСВІ́ДНИК юр., ПОСВІ́ДЧУВАЧ юр., ПОНЯТИ́Й (свідок при обшуку). Свідки одноголосно посвідчили, що того вечора Яким Коваль був п'яний (О. Словник синонімів української мови
  4. посвідник — ПОСВІ́ДНИК, а, ч., юр. Особа, що дає показання на допиті або в суді як свідок. Словник української мови в 11 томах