1. Словник української мови в 11 томах

посвіжілий

ПОСВІЖІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до посвіжі́ти.

«Весна», з насолодою подумав і Черниш, вдихаючи посвіжіле озонисте повітря (Гончар, III, 1959, 394);

Мержинський сміявся. Він був у доброму настрої, посвіжілий — південь повернув йому сили і бадьорість (М. Ол., Леся, 1960, 208);

Катерина йшла просто на неї.. І обличчя в неї було посвіжіле, відмолоділе (Коз., Листи.., 1967, 256);

Гарний хлопець! Лоб високий, батьківський, брови смоляно-чорні, енергійного прочерку; обличчя продовгасте, чисте, з посвіжілим рум’янцем (Вол., Місячне срібло, 1961, 64).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посвіжілий — посвіжі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. посвіжілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до посвіжіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посвіжілий — ПОСВІЖІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до посвіжі́ти. “Весна”, з насолодою подумав і Черниш, вдихаючи посвіжіле озонисте повітря (О. Гончар); Мержинський сміявся. Він був у доброму настрої, посвіжілий – південь повернув йому сили і бадьорість (М. Словник української мови у 20 томах