1. Словник української мови у 20 томах

посвіжілий

ПОСВІЖІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до посвіжі́ти.

“Весна”, з насолодою подумав і Черниш, вдихаючи посвіжіле озонисте повітря (О. Гончар);

Мержинський сміявся. Він був у доброму настрої, посвіжілий – південь повернув йому сили і бадьорість (М. Олійник);

Катерина йшла просто на неї .. І обличчя в неї було посвіжіле, відмолоділе (В. Козаченко);

Гарний хлопець! Лоб високий, батьківський, брови смоляно-чорні, енергійного прочерку; обличчя продовгасте, чисте, з посвіжілим рум'янцем (І. Волошин);

// посвіжі́ло, безос. пред.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посвіжілий — посвіжі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. посвіжілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до посвіжіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посвіжілий — ПОСВІЖІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до посвіжі́ти. «Весна», з насолодою подумав і Черниш, вдихаючи посвіжіле озонисте повітря (Гончар, III, 1959, 394); Мержинський сміявся. Словник української мови в 11 томах