1. Словник української мови в 11 томах

поселятися

ПОСЕЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПОСЕЛИ́ТИСЯ, селю́ся, се́лишся, док.

1. Обирати собі де-небудь постійне місце проживання; оселятися.

Корчували [Данищуки] в поті чола шість років, доки вибороли стільки землі, що могла прокормити їх. І аж за п’ять років почали поселятися близько них люди (Ірчан, II, 1958, 187);

[Микола:] Вони недавно тут поселились і дуже бідно живуть (Котл., II, 1953, 29);

[Женя:] Однієї моєї подруги сестра вийшла заміж за панича, і зараз вони поселились у хуторі і почали самі землю обробляти (Кроп., II, 1958, 433);

Після ліквідації Нової Січі українські козаки у 1775 р. поселились у Добруджі і організували так звану Задунайську Січ (Укр. іст. ж., 4, 1960, 68);

*Образно. Сонце поселилося у класи, Коридори небо залило (Бичко, Вогнище, 1959, 174);

// Залишатися жити, мешкати якийсь час де-небудь, у когось.

Поселившись на кілька тижнів у Львові, я часто бував у Франка (Сам., II, 1958, 395);

Турбай і Ладимко поселилися в готелі «Москва» в одному номері (Руд., Остання шабля, 1959, 572).

2. перен. З’являтися, виникати (про почуття, настрій і т. ін.).

Через тиждень Орися встала, і в її очах навіки поселилося нове сяйво, яке спалахувало щораз, як тільки вона дивилася на дитину (Тют., Вир, 1964, 524).

3. тільки недок. Пас. до поселя́ти 1.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поселятися — поселя́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поселятися — див. селитися Словник синонімів Вусика
  3. поселятися — -яюся, -яєшся, недок., поселитися, -селюся, -селишся, док. 1》 Обирати собі де-небудь постійне місце проживання; оселятися. 2》 перен. З'являтися, виникати (про почуття, настрій і т. ін.). 3》 тільки недок. Пас. до поселяти 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поселятися — ПОСЕЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПОСЕЛИ́ТИСЯ, селю́ся, се́лишся, док. 1. Обирати собі де-небудь постійне місце проживання; оселятися. Корчували [Данищуки] в поті чола шість років, доки вибороли стільки землі, що могла прокормити їх. Словник української мови у 20 томах
  5. поселятися — ОСЕЛЯ́ТИСЯ (з'являтися, виникати — про почуття, настрій і т. ін.), ПОСЕЛЯ́ТИСЯ, СЕЛИ́ТИСЯ, ГНІЗДИ́ТИСЯ, ОКУ́БЛЮВАТИСЯ розм., ОСЕ́ЛЮВАТИСЯ рідше. — Док.: осели́тися, посели́тися, оку́блитися. Діти цвіріньчать коло нього (М. Коцюбинського), як горобці. Словник синонімів української мови