1. Словник української мови в 11 томах

поселяти

ПОСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОСЕЛИ́ТИ, селю́, се́лиш, док., перех.

1. Розміщувати де-небудь на постійне проживання; оселяти.

— Тепер не приберу більш глузду, Як тут сих поселить прочан; Землі шматок єсть.., То їм з угоддями оддам (Котл., І, 1952, 275);

— А вони чому вирішили саме тут поселитись? — Не самі поселились. Принукою їх поселили (Гончар, II, 1959, 60);

На весну, як знайшлася в неї дочка Килина, він перекочував з ними до Одради, ще ціле літо при собі держав та вже восени поселив у баби-шептухи (Мирний, IV, 1955, 238);

*Образно. Світле завтра комунізму ми поселим в домі тім! (Нех., Під.. зорею, 1950, 164);

// Поміщати на якийсь час десь, у кого-небудь.

Полягали пізно, а коли вже стихло, Карпо зайшов у світличку, де поселили гостя (Чаб., Тече вода.., 1961, 20).

2. перен. Виклика́ти появу якогось почуття, настрою і т. ін. у кого-небудь.

Тягар турбот потьмарив застарілі.. обличчя, і незгода поселила смуток в їх душі (Довж., III, 1960, 164).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поселяти — поселя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поселяти — -яю, -яєш, недок., поселити, -селю, -селиш, док., перех. 1》 Розміщувати де-небудь на постійне проживання; оселяти. || Поміщати на якийсь час десь, у кого-небудь. 2》 перен. Викликати появу якогось почуття, настрою і т. ін. у кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поселяти — Оселювати, оселяти, пооселювати, заселювати, заселити, позасолювати, пересолювати, переселити, попереселювати, розселювати, розселити, порозселювати, осаджувати, осадити, поосаджувати, скошувати, окошити, поскошувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. поселяти — ПОСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОСЕЛИ́ТИ, селю́, се́лиш, док., кого, що. 1. Розміщувати де-небудь на постійне проживання; оселяти. – Тепер не приберу більш глузду, Як тут сих поселить прочан; Землі шматок єсть.., То їм з угоддями оддам (І. Словник української мови у 20 томах
  5. поселяти — ВСЕЛЯ́ТИ (УСЕЛЯ́ТИ) (поміщати на проживання в квартиру, будинок), ВЛАШТО́ВУВАТИ (УЛАШТО́ВУВАТИ), РОЗКВАРТИРО́ВУВАТИ, ПОСЕЛЯ́ТИ. — Док.: всели́ти (усели́ти), влаштува́ти (улаштува́ти), розквартирува́ти, посели́ти. Словник синонімів української мови