1. Словник української мови в 11 томах

посиротіти

ПОСИРОТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Втратити батька, матір, стати сиротою, осиротіти (про всіх або багатьох).

Замфір сидів і думав. Про що він думав? Чи про свою кривду, про жінку слабу, а чи про діток дрібних, що, крий боже, посиротіють ще… (Коцюб., І, 1955, 229);

Перш, скоро ми посиротіли, дак неділь зо три бігала то одна, то друга сусідка (Барв., Опов.., 1902, 172);

// Втратити дитину, дітей, залишитися без дітей або рідних, близьких людей.

Мого народженого сина вже немає живого, я кілька днів тому посиротіла (Ю. Янов., І, 1954, 57).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посиротіти — посироті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. посиротіти — -ію, -ієш, док. Втратити батька, матір, стати сиротою, осиротіти (про всіх чи багатьох). || Втратити дитину, дітей, залишитися без дітей або рідних, близьких людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посиротіти — ПОСИРОТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Втратити батька, матір, стати сиротою, осиротіти (про всіх або багатьох). Замфір сидів і думав. Про що він думав? Чи про свою кривду, про жінку слабу, а чи про діток дрібних, що, крий Боже, посиротіють ще... (М. Словник української мови у 20 томах
  4. посиротіти — Посиротіти, -тіємо, -єте гл. Осиротѣть (о многихъ). Г. Барв. 172. Я молода завдовіла, діти мої посиротіли. Чуб. V. 806. Завсіда ми з худобою були, а тепер оце посиротіли. Драг. 143. Словник української мови Грінченка