посиротілий
ПОСИРОТІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до посироті́ти.
2. у знач. прикм. Який став сиротою.
Округи була темрява — чорна, важка, похмура темрява, і серед цієї темряви, долі в хаті, нікому не видна, від усіх покинута, сиділа маленька посиротіла дівчинка (Гр., І, 1963, 383);
*Образно. Наче хмара, налягає Сум на серце наболіле, І воно, посиротіле, Мов та чайка проквиляє (Вороний, Вибр., 1959, 89);
// Який залишився без дітей або рідних, близьких людей.
Дуже гіркі сльози посиротілої матері (Ю. Янов., І, 1954, 59).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посиротілий — посироті́лий 1 дієприкметник від: посиротіти посироті́лий 2 прикметник який став сиротою Орфографічний словник української мови
- посиротілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до посиротіти. 2》 у знач. прикм. Який став сиротою. || Який залишився без дітей або рідних, близьких людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посиротілий — ПОСИРОТІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до посироті́ти. Після татарського наскоку на Україну в селах і в містах лишалися тисячі безрідних дітей, посиротілих (з переказу). 2. у знач. прикм. Який став сиротою. Словник української мови у 20 томах