посиротити
ПОСИРОТИ́ТИ, очу́, оти́ш, док., перех. Зробити сиротами дітей.
Так вже бог милосердний не схотів посиротить моїх діточок (Стор., І, 1957, 123);
[Недоросток:] Мамо, що це ви собі надумали? Посиротить нас хочете? (Вас., III, 1960, 86);
Війна і в Кленівці посиротила чимало дітей (Грим., Незакінч. роман, 1962, 14);
*Образно. У творах на смерть В. І. Леніна.. найпоширенішим є звертання до Леніна як до батька і друга, смерть якого посиротила народ (Нар. тв. та етн., 5, 1967, 13);
// Забрати дітей у батьків або покинути батьків, залишивши їх самотніми.
[Настя:] Ой боже мій! Та що ж це ви, сватоньки, задумали разом нас ограбити, дітей забрати, старих посиротити? (К.-Карий, II, 1960, 190);
— Відсахнулась [дочка], віддячила батькові за все, — повторив він з глибокою образою в голосі, — і плечі його поникли якось старечо. — Ростив, плекав, все в неї вкладав… І ось тепер — так посиротила… (Гончар, Тронка, 1963, 204)
Значення в інших словниках
- посиротити — посироти́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- посиротити — -очу, -отиш, док., перех. Зробити сиротами дітей. || Забрати дітей у батьків або покинути батьків, залишивши їх самотніми. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посиротити — ПОСИРОТИ́ТИ, очу́, оти́ш, док., кого. Зробити сиротами дітей. Так вже Бог милосердний не схотів посиротить моїх діточок (О. Стороженко); [Недоросток:] Мамо, що це ви собі надумали? Посиротить нас хочете? (С. Словник української мови у 20 томах
- посиротити — Посироти́ти, -рочу́, -роти́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- посиротити — Посироти́ти, -чу, -тиш гл. Осиротить. Мил. 200. Драг. 179. Маленькії дітки та й посиротила. Чуб. V. 710. Словник української мови Грінченка