посиротити
ПОСИРОТИ́ТИ, очу́, оти́ш, док., кого.
Зробити сиротами дітей.
Так вже Бог милосердний не схотів посиротить моїх діточок (О. Стороженко);
[Недоросток:] Мамо, що це ви собі надумали? Посиротить нас хочете? (С. Васильченко);
Війна і в Кленівці посиротила чимало дітей (Я. Гримайло);
// Забрати дітей у батьків або покинути батьків, залишивши їх самотніми.
[Настя:] Ой Боже мій! Та що ж це ви, сватоньки, задумали разом нас ограбити, дітей забрати, старих посиротити? (І. Карпенко-Карий);
– Відсахнулась [дочка], віддячила батькові за все, – повторив він з глибокою образою в голосі, – і плечі його поникли якось старечо. – Ростив, плекав, все в неї вкладав... І ось тепер – так посиротила... (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посиротити — посироти́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- посиротити — -очу, -отиш, док., перех. Зробити сиротами дітей. || Забрати дітей у батьків або покинути батьків, залишивши їх самотніми. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посиротити — Посироти́ти, -рочу́, -роти́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- посиротити — ПОСИРОТИ́ТИ, очу́, оти́ш, док., перех. Зробити сиротами дітей. Так вже бог милосердний не схотів посиротить моїх діточок (Стор., І, 1957, 123); [Недоросток:] Мамо, що це ви собі надумали? Посиротить нас хочете? (Вас. Словник української мови в 11 томах
- посиротити — Посироти́ти, -чу, -тиш гл. Осиротить. Мил. 200. Драг. 179. Маленькії дітки та й посиротила. Чуб. V. 710. Словник української мови Грінченка