поскликати
ПОСКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Скли́кати багатьох;
// Скликати свійських птахів, тварин.
Загуділи роги, поскликали собачню (Стор., І, 1957, 391).
2. Запросити багатьох прийти, з’явитися куди-небудь з певною метою.
Та ще потім по біді І обід справляли, Взяли собі понад став Людей поскликали (Рудан., Тв., 1959, 158);
— Але ми балакаємо та балакаємо, а ви, віте [війте], не кажете, чого ви нас поскликали? — питався Іван (Стеф., І, 1949, 77);
— Діти мої, — розкриває обійми старий, — якась добра душа вас поскликала (Ю. Янов., IV, 1959, 145).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поскликати — посклика́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поскликати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Скликати багатьох. || Скликати свійських птахів, тварин. 2》 Запросити багатьох прийти, з'явитися куди-небудь із певною метою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поскликати — ПОСКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. Скли́кати багатьох; // Скликати свійських птахів, тварин. Загуділи роги, поскликали собачню (О. Стороженко). 2. Запросити багатьох прийти, з'явитися куди-небудь з певною метою. Словник української мови у 20 томах
- поскликати — Посклика́ти, -ка́ю, -єш гл. Созвать (многихъ). Поскликала собачню. Стор. МПр. 112. Словник української мови Грінченка