1. Словник української мови в 11 томах

поскочити

ПОСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док., діал. Підскочити.

Як коза поскочила (Номис, 1864, № 7707);

В тій хвилі панна відчинила дверці фаетона, вискочила з нього і проворно, мов білиця, поскочила до мостового поруччя (Фр., III, 1950, 162);

Поскочила Орися до дверей, недовго шукала Гриви, зараз привела його перед панотця (П. Куліш, Вибр., 1969, 248).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поскочити — поско́чити дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. поскочити — -чу, -чиш, док., діал. Підскочити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поскочити — ПОСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док., діал. Підскочити. Як коза поскочила (Номис); В тій хвилі панна відчинила дверці фаетона, вискочила з нього і проворно, мов білиця, поскочила до мостового поруччя (І. Франко); Поскочила Орися до дверей, недовго шукала Гриви, зараз привела його перед панотця (П. Куліш). Словник української мови у 20 томах
  4. поскочити — Поскочити, -чу, -чиш гл. Прыгнуть; быстро пойти. Поскочила Орися до дверей. К. (ЗОЮР. II. 201). Словник української мови Грінченка