поскрипіти
ПОСКРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. поскрипля́ть; док.
1. Скрипіти якийсь час.
Сніг непокірно рипить білим беззубим ротом, але, притиснений тисячами людських ніг, кориться своїй долі й, поскрипівши якийсь час, змовкає (Епік, Тв., 1958, 417);
Шумлять, шумлять тисянські верболози, — То поскриплять, то тінню коливнуть, Мов сіном навантажені обози, Що поруч з річкою тримають путь (Гойда, Угор. мелодії, 1955, 25);
// Почати пересуватися, піти, викликаючи скрип, скрипіння чого-небудь.
Вона вже не раз отак відвідувала тата, який тільки перед ранком засипав [на горищі], змучений ядухою. Впевнено поскрипіла по щаблях і завмерла, намагаючись вловити хрипкий подих (Речм., Весн. грози, 1961, 9).
2. перен., розм., жарт. Жити, існувати якийсь час.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поскрипіти — поскрипі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поскрипіти — -плю, -пиш; мн. поскриплять; док. 1》 Скрипіти якийсь час. || Почати пересуватися, піти, викликаючи скрип, скрипіння чого-небудь. 2》 перен., розм., жарт. Жити, існувати, якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поскрипіти — ПОСКРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. поскрипля́ть; док. 1. Скрипіти якийсь час. Сніг непокірно рипить білим беззубим ротом, але, притиснений тисячами людських ніг, кориться своїй долі й, поскрипівши якийсь час, змовкає (Г. Словник української мови у 20 томах