поскручуваний
ПОСКРУ́ЧУВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до поскру́чувати.
З-за лісу, звідки виринав шлях, аж на річку виїхали вершники. Передні тримали поскручувані на ратищах корогви (Ле, Наливайко, 1957, 296);
Кобза і Марко духом поперетинали ремені, котрими поскручувані були руки у козаків (Стор., І, 1957, 389);
// поскру́чувано, безос. присудк. сл.
Ледве тримаючись на ногах од тортур перед стратою, чоловіки й жінки підбадьорювали одне одного й шкодували, що руки їхні поскручувано колючим дротом, — уже б вони показали катам (Ю. Янов., Мир, 1956, 163).
2. у знач. прикм. Який скрутився, став скрученим (про багато чого-небудь).
В декотрих старців голови на поскручуваних в’язах затрусились, аж затіпались, неначе в пропасниці (Н.-Лев., IV, 1956, 291);
З неба дихало пеклом.. Боляче було дивитися на поскручувану і вже піджовклу кукурудзу (Ком. Укр., 4, 1970, 53).
Значення в інших словниках
- поскручуваний — поскру́чуваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- поскручуваний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до поскручувати. || поскручувано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який скрутився, став скрученим (про багато чого-небудь). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поскручуваний — ПОСКРУ́ЧУВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до поскру́чувати. З-за лісу, звідки виринав шлях, аж на річку виїхали вершники. Передні тримали поскручувані на ратищах корогви (Іван Ле); Кобза і Марко духом поперетинали ремені... Словник української мови у 20 томах