послушенство
ПОСЛУШЕ́НСТВО, а, с.
1. заст. Слухняність.
— Ну, — каже [батько], — добра ти в мене дитина, я тебе нагороджу за твоє послушенство (Укр.. казки, 1951, 245);
Кажуть, що так бог звелів, щоб на землі були можні і злидарі. — Брехня! — глухо промовив Ярема. — То все вигадка і втіха для дурнів, щоб жили в послушенстві та панам догоджали (Кочура, Зол. грамота, 1960, 14);
Тричі вдарив дзвін до послушенства, але віче бурувало (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 223).
2. церк. Перебування послушником у монастирі, виконання обов’язків послушника.
Їх [послушників] роки були вже покликані до армії, на фронт, на війну — але послушенство в монастирі звільняло їх від призову на позиції (Смолич, Мир.., 1958, 69).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- послушенство — послуше́нство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- послушенство — -а, с. 1》 заст. Слухняність. 2》 церк. Перебування послушником у монастирі, виконання обов'язків послушника. Великий тлумачний словник сучасної мови
- послушенство — ПОСЛУШЕ́НСТВО, а, с. 1. заст. Слухняність. – Ну, – каже [батько], – добра ти в мене дитина, я тебе нагороджу за твоє послушенство (з казки); Кажуть, що так Бог звелів, щоб на землі були можні і злидарі. – Брехня! – глухо промовив Ярема. Словник української мови у 20 томах
- послушенство — Послух, покора, покірність; юрисдикція, слухняність, послушність Словник застарілих та маловживаних слів