послушність
ПОСЛУ́ШНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. послу́шний; слухняність, покора.
З семи років хлопчиків [спартанських] віддавали до державних шкіл. Вони жили в казармах і ділились на загони. Читати й писати їх майже не вчили. Головну увагу звертали на послушність, розвиток сили, спритності та витривалості (Іст. стар. світу, 1957, 91).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- послушність — -ності, ж., заст. Абстр. ім. до послушний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- послушність — ПОСЛУ́ШНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. послу́шний; слухняність, покора. З семи років хлопчиків [спартанських] віддавали до державних шкіл. Вони жили в казармах і ділились на загони. Читати й писати їх майже не вчили. Словник української мови у 20 томах