1. Словник української мови в 11 томах

послушно

ПОСЛУ́ШНО. Присл. до послу́шний.

Ставала [Настка] все прихильніша до нього, і коли він висловлював якесь бажання, виконувала його послушно (Коб., III, 1956, 436);

Надбіжить маленький його пастушок, чвяхне батіжком, а бугай озьме [візьме] хвіст поміж ноги та й послушно вертається до стайні (Март., Тв., 1954, 225);

Фоня послушно склав свої квиточки, записи, закрив палітурку, взяв її під пахву і пішов (Ле, Історія радості, 1947, 278).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. послушно — Слухняно Словник чужослів Павло Штепа
  2. послушно — ПОСЛУ́ШНО. Присл. до послу́шний. Ставала [Настка] все прихильніша до нього, і коли він висловлював якесь бажання, виконувала його послушно (О. Словник української мови у 20 томах
  3. послушно — послу́шно слухняно (ст): Мельдую послушно, пане подхоронжи: капраль Баліцкі, звани Базиль, заасентерований до Дивізії (Лисяк) Лексикон львівський: поважно і на жарт